28.02.2012

Давид Давидович Бурлюк

(1882 – 1967)
Український художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, літературний і художній критик, видавець.

Давид Бурлюк належить до тих особистостей, що справляють просто невичерпне враження на людину своїм нестандартним мисленням та непередбачуваністю вчинків.

Пройшовши періоди захоплення імпресіонізмом, неопримітивізмом та іншими модерними мистецькими течіями, Бурлюк став ідеологом російського футуризму як у живописі, так і в літературі. Хоча він був натхненником та ініціатором різних столичних, найчастіше епатажних заходів, які повинні були поширювати нові ідеї в російській культурі, його власна дебютна малярська виставка відбулася в Самарі (1917). А єдиний поетичний збірник «Лисіючий хвіст» був виданий 1919 року в Кургані.

Перші футуристичні видання групи «Гілея» з’явилися стараннями Бурлюка в Херсоні і Каховці і вже звідти потрапили в Москву, несучи в собі не лише вибухівку футуризму, а й українську лексику та тематику. Великий  Хлєбніков, гостюючи в Бурлюка, неминуче згадував українську половину свого родоводу і починав писати гоголівською мішаною мовою. З Парижа та Мюнхена через Одесу і Київ передавалася на північ кубофутуристична інформація від українських парижан Архипенка, Екстер, Бурлюка.
У середовищі лівих художників Російської імперії, котрі марили космосом і вселенскістю, Бурлюк вважався регресивним за його український патріотизм. «Давид, хоч і з чотирьох пунктів пише, але відстає від часу своєю древньою Малоросією», — казав про свого земляка Казимир Малевич.
Сам Бурлюк величав себе «батьком російського футуризму» й «американським Ван Гогом», а відомий американський мистецтвознавець А. Барр порівняв його роль у світовому мистецтві з роллю Поля Гогена.


Інші матеріали у рубриці Території

Коментар
Captcha

core.generic_error

core.generic_error

core.errors_disabled