28.02.2012

Велимир Володимирович Хлєбніков

(1885 – 1922)
Письменник.

Хлєбніков став учасником перших футуристичних збірників «Садок суддів» і «Студії імпресіоністів», створив поему «Журавель» («Журавль»), у якій, акцентуючи увагу на суперечності між цивілізацією та природою, змальовує «повстання речей» і перехід влади у місті до велетенського журавля, що утворився із підйомного крана. «Змій поїзда» («Змей поезда»), де продовжено тему «Журавля»: зображено фантастичний поїзд-змій, який пожирає людей. У драмі «Маркіза Дезес» («Маркиза Дэзес», 1911) дія відбувається на виставці живопису: усі мертві речі, картини та статуї оживають, а люди, навпаки, кам'яніють, стають мертвими статуями.

У 1913 р. разом з А. Кручених Хлєбніков написав статтю «Слово як таке» («Слово как таковое»), у якій обґрунтував теорію «самоцінного» («самовитого») слова. Заперечуючи залежність російського футуризму від італійського, Хлєбніков запропонував використовувати термін «будетлянство» як назву напряму (з рос. «будет» — «буде», тобто мається на увазі майбутнє). Хлєбніков часто переїжджав з місця на місце. Жив у Петербурзі, Москві, Харкові, поблизу Херсона.

Хлєбніков зробив значний внесок у розвиток ідей російського і світового поетичного авангарду. «Колумбом нових поетичних материків» назвав його В. Маяковський, з гіркотою констатуючи прижиттєву невизнаність поета: «Поетична слава Хлєбнікова безмірно менша від його значення».


Інші матеріали у рубриці Території

Коментар
Captcha

core.generic_error

core.generic_error

core.errors_disabled